?

Log in

No account? Create an account
добрая и пушистая...

tezska


ЖЖёлтая пресса

Счастливые овец не считают ;) Овен.


Як ми запалювали вогонь у наших і ваших серцях!
добрая и пушистая...
tezska
"Волонтер – це людина, сильна духом, активна та головне смілива, не боїться труднощів та гарячого літнього сонця !!!"  (Трипільське коло)

Как мало мне нужно для счастья? Защитила диплом - стала бакалаврой. А дальше? Неужели скучное лето в пыльном сером городе Х.? Да я же тут зачахну! Не могу без движения и деловой активности! И вот... Я решила попробовать себя в новом амплуа. В роли фестивального волонтёра.  Надоело быть пассивным отдыхающим, захотелось самой быть активным участником-организатором человеческого досуга (тематические вечеринки м моё мадрихачество не в счёт ;) )  И вот жертвой стал етно-фестиваль "Трипільське коло", на ктором я была в прошлом году. Наверно на официальном сайте зацепило это:

«Ніколи не бійся робити те, чого ти не вмієш.

Пам'ятай, ковчег був побудований аматором.

Професіонали побудували Титанік..» 

Улыбнуло и... я отправила им анкету. 30 июня я уже сидела в "повному автобусі буратін волонтерів" Такое оболденное чувство! Столько молодых, весёлых, активных людей! Все знакомятся, смеются, шутят... И несмотря на то, что автобус вёз нас окольными путями, через 1,5 часа мы всё-таки настигли Ржыщев! К тому моменту я уже нашла себе вписку в палатке и новых друзей, с которыми и продолжала общаться в течение всего феста.
Фестивальная маршрутка почему-то высадила нас не совсем у ворот, так что пришлось ещё пилять через гуртожитки, которые в последствие тоже внесли свою немалую мороженно-душевую лепту в наше бытиё. Когда мы вышли на территорию, нашему взгляду предстала такая странная дикая картина: чистое-чистое дикое поле! Подумать только, в прошлом году тут столько всего было! А теперь я сама буду учавствовать в строительстве этого всего...
Конечно, больше всего доставалось парням. Они тягали металлические конструкции, дерево, песок и даже биотуалеты. Причём по-настоящему активными у них были вечер и ночь первого дофествиального дня. Стоит сказать, что к нашему приезду там уже жили часть волонтёров, которые вообще приехали 28! 
У меня был самый-самый-самый-самый лучший, самый "щирий", самый-самый майданчик! Я работала на дитячому! Ну, не уйти мне от кармы вожатой-мадрихи! Меня просто поставили перед фактом) Но теперь-то я знаю, что Дитячий майданчик был самым лучшим на всём фестивале. Сначала мы своими силами построили площадку, а затем к нам приходили самые маленькие и немножко постарше, им нравилось, и они приходили снова и снова. У нас были интереснейшие мастер-классы! Мы лепили коныков, выпикали печенье, слушали колыскови, рисовали петрыкивку и многое-многое другое... У меня была лучшая руководитель майданчика, лучшие волонтёры! Это было незабываемо!!! А ещё мы провернули неабияку рекламную компанию, и баннеры, рисованные нами и нашими подопечными весели по всей территории феста и даже на главном входе!)))
Итак мой распорядок был: завтрак: 3 печеньки +стакан кваса, хотя в суботу дали двойную ману (!) -  6 штучек  ;), работа на майданчике, обед, речка и другие майданчики фестиваля, по возможности душ...
А вечерами были концерты! Я не буду рассказывать о дважды сорвавшемся флешмобе бенгальских огней, хотя было весело и всё равно красиво, хоть и не вовремя ;) Я расскажу о том, как зажигали вогонь в наших серцях Mad Heads XL, Даха-Браха, Пекардійська терція, АтмАсфера  и другие! На фестивале наверно было рекордное количество файер-шоу и горящих ленд-артов. И закрытие фестиваля сопровождал настоящий фейверк! После концертов любители короткометражек, как я например, направлялись в синема-намет, где можно было а)подзарядить телефон, б) поспать, в) посмотреть интересное кино. Да-да именно в такой последовательности))) И хотя подборка была действительно очень хорошая, мы очень сильно уставали, поэтому мой рекорд посмотренных от начала до конца коротких метров - 5-6!))) Остальные либо частями, либо во сне)) 
Ещё приятно, когда к тебе приезжают свои! Было приятной неожиданностью встретить харьковских друзей, а ещё приятней, когда к тебе приехал любимый! А потом ещё тёплый приём друзей в Киеве... Но это уже другая история, буду заканчивать.

Фест-файного настрою вам! Запали вогонь у своєму серці!  Увидимся в следующем году на Трипіллі ;)



П.С. Не за горами мой новый теперь уже международный волонтёрский опыт!) А фоточки с феста смотрите на моей Пикассе ;)

Кернопарк
подсмотр)
tezska
 Вот такое творят с нашей площадью (достопримечательностью между прочим!) с позволение городских властей, если не сказать больше...





Если не очень видно, поясню, они  СВЕРЛЯТ ДЫРКУ в асфальте посреди площади Свободы. Куда уж дальше?..


Ну и, куда ушёл наш Лесопарк:

Tags:

Ноу комментс(((
грусть
tezska

Вот...


Tags:

Ани бешок ;)
эхххььь
tezska
Ого! Я тут уже полгода не была!)) А столько всего произошло... Даже не знаю с чего начать... Новый год встретила, День варенья отпраздновала, в Израиле была, в Белорусии была, в Крыму уже 2 раза была)) В общем кому чего интересно - немножко фотографий вконтакте ;) А сейчас диплом, сессия, швецкий проект - разрыв мозга!

....А потом - лето!!!!!!!!!!!!!! УРРРААА!!! Буду баколаврой (дай Б-г!)  - и пущусь в странствия! А у кого какие планы? ;)  

грипп...
странно...
tezska
Что ли респираторной масочкой обзавестись? А то пужають...пужають.... пужають... Там умерли, тут в больницах... Школы, вузы - на карантин, студенты, школьники - на предвыборную агитацию.... зарабатывать! Конечно, наш народ разве чего-то боиться? Хотя... Идёшь по улицам, диву даёшься, эпидемия... ввели новую моду - на марлевые повязочки! Наверно, на Барабашово новую партию завезли. Что? Совсем не смешно? А я...  я... просто.... просто кутаюсь в шарф, зелёный тёплый. Я не боюсь гриппа, и я вовсе не нидзя и даже не террорист...нет... Просто холодно. Мне холодно. Знаю, ты будешь меня греть. Спасибо тебе. Счастье  точно есть, теперь знаю.   

театральная
добрая и пушистая...
tezska
Ребят, вы эт чего??? В пятницу Курбалесия началась!!!! Всё, пора опять ночевать дома... в смысле в доме... ну, в Доме актёра! =) Говорю вам, если бы у меня была вторая жизнь, я бы провела её в театре!

Да, и ещё сегодня Бабкин. Билеты за не знаю сколько много денег просто обязывают его выступить НА ОТЛИЧНО! И не дай Б-г... Короче, убью!)) Потому что в родном Харькове заламывать нефиг...

И ещё скоро хэллоуин... У кого какие планы?=)

Айл би бек! ;)
странно...
tezska


Наверное я вернулась... действительно ли? Вполне возможно!


Забавно, а это валялось у меня в черновике:

"Ну, нет! Нет времени на жж(((( Не помню, когда последний раз читала ленту друзей, а уж когда комментировала... Ну, простите, вот такая я  бука!(( У меня тут столько всего произошло. Открывались - закрывались - скандалились...

А если по порядку, то сначала был Свирж. Весело, прикольно, мало, оригинально"


... скорее всего, дальше должны были следовать рассказы о Львове, сказочном Питере, экстримальном Крыме, невероятном Харькове... Но, увы, дата черновика приходится на лето...
 
И ещё у меня на любимых часах, привезённых из солнечного Крыма, села батарейка... А это значит, что я снова счастлива!)))

Пришла осень... любимая пора поэтов. Пришла и усыпала нас золотым дождём перемен. Может, просто подул тот самый ветер?;)

Вероятно, я так и не научилась писать связно....


(no subject)
любоффф
tezska

Что бы там ни было - жизнь всё равно прекрасна!

Люблю... его... "Бдуна"...

літо, Шма Исраэль Элокай...
депрессия
tezska
  Якесь паскудне літо... Втомилася від універів, від сесій, від практик, від нервів, від непередбачених неприємностей... "Новый поворот". Щось забагато їх цього літа... Кращі друзі їдуть... другий дім закривають... Ніби відірвали часточку душі, розкрамсали на шматки та викинули. Ніби все, у що вкладала себе, розривалась, заради чого жертвувала... Ніби озираюсь навколо - й нема нікого поруч. . майже... ти звісно є... але якою ціною?..
  Хочу поїхати звідси, кудись далеко-далеко, щоб ніхто не відшукав. Хочу все с початку, хочу відпочити... Їду...
  Навіть не віриться, що повернучись наприкінці серпня, мне вже можуть не чекати мадріхи, що я вже не почую "ма нишма?", що я вже не заночую після онега... Ніби мрії збуваються, а реальність руйнується. Ніби... Все... Мовчатиму. Чекатиму. Знатиму. "Всё проходит, и это пройдёт" - хіба не це я витягнула? Одна картина змінює іншу. Мабуть саме зараз треба обирати шлях. Мабуть саме зараз в мене нема цього вибору... Ніби щось мене відштовкує, ніби хтось... Все на краще. То й дивитимусь, то й побачу. Чого Він від мене хоче? Планів, визначення мети? Мабуть саме зараз я до цього не готова... Мабуть саме зараз я хочу втікти, але вже нема куди. Бо час іде й вимагає відповідей! Відповіди є, питання є. Але вони як поганий пазл з загубившимися шматочками ніяк не пасують один до одного. Час сливає... Нажаль, ніхто окрім мене самої не зможе мені допомогти. Треба визначатися. Страшно... болісно... погано... Треба.

...Обожнюю це...
добрая и пушистая...
tezska
      На цих вихідних я дивним чином опинилася в іншому світі. Автентичний колорит, вишиванки, "палаючі квітки", синє небо, жито, багато-багато сонця, веселі та милі люди,  малюнки, кришнаїти, народні танці, орігамі, ярмарок, усіляки глиняні штуки, дуже круті музичні гурти, чуби, майстри.... Одним словом "Трипільське коло 2009 Земля".

       Ось так зібрали великі рюкзаки, кинули їх на плечі та в п'ятницю ввечері стартанули з  Сумів(взагалі окрема казка) та поплелись на потяг до столиці. Звісно мали дуже слабке уявлення звідки їде необхідна маршрутка на Ржищів та як потім знайти необхідний фестивальний майданчик. Проте у Київі вранці ми ані трошки не заблукали! і вже за 2 години мали помаранчові браслети, місце для намета (Мельніков зе бест - намет просто супер) та добре передчуття. І поринули...в українську народну казку. В казку про двох дівчат з хлібом, консервами, Тартаром та малою кількостю грошей, що замість харків'ян стали на два дні справжніми трипільцями! На жаль тільки вишиванки в мене не було... може здійсниться якось "мечта идиота"?
      Поряд з нами оселився цікавий злопець Андрій з Києва. Якось це дуже банально: Андрій з Києва. Якось дуже по-київські і стереотипно. Навіть якщо не знати, по всьому  видно: він з Києва і звати його Андрій! Немов зійшов з книжки, яку я нещодавно прочитала.... Ну то таке ;) Він виявився дуже люб'язним, розповів нам "що, де, коли" та навіть намагався допомогти з наметом... проте на його щастя намет ми встигли встановити без нього, хоча й нам допоміг в цьому наш інший сусід))
      І ось ми поснідавши пішли знайомитися з культ програмою. По-перше, фестиваль простягався на дуже великому полі. Мабуть проміжок від наметового містечка, що біля входу до Трипілля, до головної сцени, як від Зеркальної струї до "Градусніка". І на кожному кроці стоять невелички намети з усілякими розважльними штуками. Алея ярмарку взагалі надихає! Хенд мейд, автентичні прикраси, оригінальні й неймовірно красиві одяг, сумки та усіляки штуковіни кидають у розпач. Особливо нас "бідних студентів"! Що поробиш? Подивились, купили щось маленьке недороге на згадку собі, рідним та друзям, насослодились видовищем, позітхнули та пішли далі...  Ну як можна бути патріотом України, якщо вишиванки коштують від 250-300 грн? Модна бути лише мажором((( Треба не вишиванки на собі рвати за Україну, а робити доступнішим українські вироби... ну то таке, знову відвліклася ;) Так от тяжко зітхнули і пішли далі, вирішивши що по приїзду додому я накуплю собі фарб для скла, саме скло та замки для сережок, дістану з шафи  різнобарвні ніточки муліне та буду робити свій фласний хенд-мейд! Ось так!
       А далі майстер-класи: у одному наметі розмальовують сумки, в іншому - роблять мотанки, в одному - складають оригамі "Кохання не вмирає ніколи", в іншому - ковалі дають жару, в одному - прямо на очах виробляють бандури, в іншому - ліплять журавликів з глини... Ось це мене захопило! наліпила друзям кулонів, собі свистульку, що доречі все ж таки змогла свістити! Наліпили (не без допомоги дуже гарного милого хлопця -майстра) і зрозуміли, що печі-то нема(( Вирішили покласти на сонце, аби воно прогрілося. Що тільки мої вироби не пережили! Спочатку підсохли, потім вкрилися росою, знов підсохили - потрапили під ливняку, потім їхали зі мною додому у перповненому рюкзаку, придавлені книжкою, і зараз висихають на балконі... А свистулька не дивлячись ні на що продовжує працювати!))) мабуть й справді зроблено з душею ;)
     А ще таку концетнацію усіляких дивовижних музикальних інструментів я ніколи не бачила! Дивна українська шарманка, цікавий багатострунний інструмент кришнаїтів і ще багато штуковін, назв половини яких я так і не дізналася, а решту просто забула... До речі щодо кришнаїтів, то це взагалі окрема тема. Ці дивовижні люди заполонили невеличкий простір фестивалю, побудували свою сцену, розмальовували та вдягали в індійське вбрання перехожих та навіть майже задарма годували якоюсь кукурудзово-кабачковою кашею з дуже смачною лепешкою (вибачте за суржик) та поїли гарячим напоєм з лимоном та імбірем. Тому на другий день фестивалю питання про те, чим ми будемо обідати вже не стояло ;) А ще на фестивалі я скуштувала дійсно смачний квас! (до того я взагалі не уявляла, що смачний квас існує)) ) Насмішили екологінчі фішки типу шалик з  одного грибочка та капустяного листа майже за 20грн...
   Цікаво, що з заявлених гуртів на два дні знала лише один: Н.Три... Та виявилося, що інші нічим не гірші, а деякі я взагалі відмітила галочкою:  "приїду додому - скачаю"! Хедлайнери першого фестивального дня взагалі порвали! Супер! Такі різні і такі класні!
   Було багато чого, що ми не встигли спробувати... Був квест, були кінопокази та майданчики спілкування... та хіба все стигнеш? Зато проте...
    
    ...Ми - Діти міста! Якою радістю та купою позитивних емоцій для нас є тупо валятися на сіні!!!!!!!! КАЙФ!!! Обожнюю це... Чисте прозоре небо, що на очах змінює свій колір з блакитного на темно-синій... Коли сідає жовтогаряче сонце і з'являються перші зірочки... Коли лунає гарна якісна музика, коли ти насоложджуєшся життям замість бігти невідомо за чим, за ким, невідомо куди.... Коли... коли просто насолоджуєшся миттю лише тому, що вона є....
    
    Як не хотілося додому.... як ми вчасно зрозуміли, що треба рушити зараз, бо не встигнувши на києвське метро (що не краще за наше зачиняється опівночі) ми ризикуємо не встигнути на потяг... Як стояли в довжелезній черзі та весело балакали з добрими київлянами та львів'янами, що ще не встигли купити квитки додому... Як чекали на маршрутки, а вони так підтупно проїхали мимо... Як п'ятеро з величезними рюкзаками намагалися виїхати з Ржищева автостопом... Як довогоочікувані маршрутки все ж таки приїхали і навіть усіх утрамбували.... Як ми нарешті зарядили наші розряджені та відімкнені мобільні у МакДональдці... Як добра тьотя з цього закладу нас пожаліла і налила трошки кип'ятку.... як ми пили в Маці наш припасений чай з сахаром "Веселий пекарь" та "ЮЖД".... Як потім о першій ночі знайшли набагато кращу кафешку прямо в серці вокзалу та нарешті скуштували "нормальної" їжі по типу горохового супу... Як сіли в мажорський чистий потяг з оновленими полками та електронним написом на туалеті: "Вагон 2. Температура 25С. Туалет вільний".... Як утром з'ясували, що в цьому "мажорському потязі" швидко закінчується вода... Як поснідали, приїхали та повернулись на Суми... Як зустріли друзів, вбили своїм виглядом сумчан, що до такого не звикли.... Як... Як в одночас сумне та радісне повернення додому відбулося та проте як все ж таке подумки я буду ще довго залишатися там...у Трипіллі, серед дивної суміші сучасності, старовини, природи та музики... ще б тебе прихопити з собою... туди, де...